Численні запитання клієнтів нашої компанії стали приводом, щоб запропонувати цей огляд вашій увазі.

Суть запитання полягає в такому: "Чи можливо в договорах, які укладаються між резидентами України, вартість товарів або послуги фіксувати в іноземній валюті, як правило, в доларах США або Євро".
Прив'язка вартості товарів або послуг до валюти найбільш актуальна для компаній, які торгують імпортною продукцією, а також для орендодавців, які бажають застрахувати свої інфляційні ризики. Так уже склалося в нашій країні, все що пов'язано з нерухомістю: вартість квадратного метра або орендна плата - все це виражається в доларах США.
Незважаючи на стабільний курс гривні до долара США впродовж майже п'яти років, віра в стабільність національної валюти не набула стійкого тренду.

ТАК,
Наша відповідь однозначна: "Можна і потрібно".

Законодавча база:
Цивільний кодекс України містить 2 статті, які дають змогу визначити грошовий еквівалент зобов'язання в будь-якій валюті, відмінній від валюти України.
Так, стаття 524 Цивільного кодексу говорить, що сторони договору можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Крім того, згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання може бути виконано тільки в національній валюті - гривнях. При цьому, якщо в договорі визначено грошовий еквівалент у валюті, відмінній від валюти України, сума, що підлягає оплаті в гривнях, обчислюється за офіційно встановленим курсом такої валюти на день оплати, якщо інше встановлено договором або законом.
Наведені вище норми в сукупності слід розуміти, як надання права визначати грошовий еквівалент в іноземній валюті, а не як дозвіл у всіх випадках здійснювати платежі між резидентами в такій валюті.

Водночас норми Господарського кодексу України містять не зовсім однозначні норми:
Стаття 198 Господарського кодексу передбачає, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин мають бути виражені та підлягають оплаті в національній валюті. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо сторони господарських правовідносин мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті згідно із законодавством.

Ба більше, згідно зі статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ціни на товари, що реалізуються на внутрішньому ринку України, встановлюються виключно в національній валюті.

Як ми бачимо, норми законодавства досить неоднозначні в питанні можливості прив'язки суми договору до іноземної валюти.

У будь-якому разі, останньою інстанцією в питанні законності або незаконності визначення ціни договору в іноземній валюті, буде Господарський суд.

Судова практика.

Позиція судової системи, до компетенції якої належить вирішення господарських спорів між господарюючими суб'єктами, доволі однозначна.
Поточна позиція ВГСУ зазначена в оглядовому листі № 01-06/767/2013 від 29 квітня 2013 року.
Так, Вищий господарський суд України в цьому оглядовому листі озвучив думку про те, що зазначення в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює врахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням валюти боргу.
Це логічно, оскільки офіційний індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Подібна позиція присутня в багатьох рішеннях Вищого господарського суду України.
Суди зазначають, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, проте не містять заборони на вираження в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання в разі зміни офіційного курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. (рішення ВГСУ" від 14.03.2013 р. справа № 5011-30/14641-2012,
19.02. 2013 р. справа № 5011-6/9364-2012, від 16.01.2013 р. справа № 5011-48/8093-2012).
Ці висновки базуються на перелічених вище нормах Цивільного кодексу і на нормах про свободу сторін при укладенні договорів.

Аналогічна позиція міститься в рішеннях вищої судової інстанції - Верховного суду України. Дивіться постанови від 27.03.2012р. у справі №55/440, від 04.07.2011р. у справі №12/149, від 26.12.2011 № 16/23пд/2011, які, як відомо, згідно зі статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для всіх судів України.

Практичні рекомендації.

Пропонуємо вашій увазі деякі формулювання, які, на наш погляд, цілком можуть використовуватися в договорах.
Так, у договорах оренди видається можливим зазначати таке:
"Протягом усього строку дії цього договору оренди орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату в гривнях у розмірі 80 гривень 00 копійок, без ПДВ, на рік, що еквівалентно 10 дол. США за курсом Національного банку України на дату укладення цього договору оренди, без ПДВ.
Платежі за договором оренди здійснюватимуться в гривнях у сумі, що еквівалентна відповідній сумі в доларах США. Сума будь-якого такого платежу за договором розраховується з використанням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку або на день фактичного здійснення платежу".

Або так:
"4.2 Розмір орендної плати за один календарний місяць оренди приміщення визначається як сума, у національній валюті України (гривня), і розраховується станом на перший банківський день кожного місяця за формулою:
АП =АС х ПП х К1, де:
АП - орендна плата за місяць;
АС - орендна ставка (щомісячна), становить 100 грн за 1 квадратний метр з розрахунку за весь місяць оренди;
ПП - площа приміщення, становить 2300 кв.м.
К1-індекс, визначається як співвідношення офіційних курсів, встановлених Національним банком України, гривні до долара США на дату розрахунку до курсу на дату підписання договору. На дату підписання договору курс НБУ становить $1=7,93 грн."

Для договорів поставок (купівлі-продажу), що укладаються між юридичними особами - резидентами України, рекомендуємо застосувати таке формулювання:
"Ціна товару встановлюється в гривнях.
На дату поставки ціна товару підлягає уточненню без додаткового узгодження сторонами за такою формулою:
С = С дог х ( К пост/К дог), де:
С дог - ціна на дату підписання договору;
К пост - коефіцієнт, розмір якого дорівнює офіційному курсу гривні до долара США, установленому НБУ на дату здійснення поставки товару;
К дог - коефіцієнт, розмір якого дорівнює офіційному курсу гривні до долара США, установленому НБУ на дату укладення договору".